Алла молча покачала головой, смотря на свою дрожащую руку, в которой держалась закладка. "Как я до этого докатилась?" - подумала она с отчаянием. Однако, несмотря на свои проблемы, она решила рассказать историю, начиная с тех времен, когда все было намного легче.
Было это в университетские годы, когда я только поступила в институт. Я была молода и полна энергии, и моя жизнь казалась мне неистовым праздником. Но, как говорится, "не уходи от меня, соблазн", и мне предстояло узнать это на собственном опыте.
Марцефаль стал моим первым знакомым в мире наркотиков. Это эфедрон - сильный стимулятор, который давал мне энергию и наполнял мою жизнь новыми красками. Мои дни превратились в бесконечные вечеринки и безумные приключения.
Но со временем, я начала искать что-то более сильное, более экстремальное.
Каждый день был схож с предыдущим, пока однажды я не встретила хмурого. Он покорил меня своей силой и завораживающим эффектом. Я чувствовала, что мои проблемы исчезают, и я могу быть кем угодно, где угодно, кроме себя.
На следующем этапе мой выбор пал на хруст. Крэк был пикающим опытом, который заставлял меня забыть о своих проблемах и погрузиться в необъятное море наслаждения. Но чем глубже я погружалась, тем сложнее было выбраться. Я стала заложницей своей собственной зависимости.
Моему окружению было сложно не заметить мою перемену. Я перестала быть усердной студенткой, которая ботала все предметы и стремилась к успеху. Теперь я проводила дни, просто шеймиться и ожидать своей следующей дозы. Я столкнулась с трудностями, которые вытеснили меня из реального мира и лишили меня счастья, которое я так долго искала.
Теперь я снова здесь, смотри на эту закладку в моей руке. Это путь, который ведет в тупик, путь, который лишает нас всего, что действительно важно. Жизнь прекрасна, и стоит бороться за свое счастье. Верьте в себя и никогда не забывайте, что есть выход из любой ситуации.
Единственный путь к настоящему счастью - это принять себя и жить жизнью, которую мы заслуживаем. И я знаю, что смогу это сделать.
Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!